Складно знайти жителя нашої країни, який би хоч раз у житті не блукав давніми вуличками Львова, не заглядав у його чудові кав'ярні та ресторанчики, не насолоджувався неспішною справжньою «європейськістю» цього чудового міста. Але, ніхто з тих, хто опинився в ньому в ці страшні для України дні, не міг уявити, що наступний привід візиту буде таким. Треба віддати належне героїчному Львову та області, що за лічені години мобілізувалися для надання допомоги колосальній кількості біженців: лише у перші три дні війни поїздами та машинами сюди приїхала 31 тисяча людей.

Багато хто з тих, хто залишився тут, оселився у родичів та знайомих, але 2,5 тисячам біженцям допоміг спішно розгорнутий на стадіоні «Арена Львів» центр розселення вимушених поселенців. А в самому серці міста, що на вулиці Коперника, запрацював координаційний центр. Допомагають знайти тимчасове житло, їжею та медикаментами, теплими речами – все це надходить у центри не лише від меценатів великого калібру, а й від простих львів'ян, які поспішають поділитися всім, чим можуть, з тими, до кого прийшла біда.

Крім того, біженці і самі можуть знаходити житло в оперативно створених чат-ботах Telegram та Facebook.

Голова Львівської ОДА Максим Козицький стверджує, що у місті вже є 37 тисяч місць розселення. Однак, оскільки з кожним днем ​​війни потік переселенців все збільшується, область все поспішно готує ще мінімум для 100 тисяч людей. Житло пропонують на правах оренди або безкоштовного проживання як самі мешканці через чати в соцмережах, так і місцеві готелі, санаторії та навіть школи. Щоправда, чоловіків призовного віку приймати вже кілька днів як відмовилися – їхня допомога потрібніша там, де зараз потрібна безпосередня боротьба з ворогом. Щодо вартості проживання, то позиція влади з самого спочатку була дуже жорсткою: «Факти підвищення цін на житло для біженців розглядатимуться як мародерство під час війни і реагуватимемо на них відповідно».

Ситуація із транзитним проїздом, на жаль, більш критична. Досі на пропускних пунктах на кордоні є абсолютно неймовірні черги, причому виїхати складно не лише машиною чи автобусом, а й залізницею. Навіть попри надання Польщею кількох додаткових безкоштовних складів. На залізничному вокзалі люди практично живуть на пероні, сподіваючись потрапити на поїзд. Щасливчики, яким це вдалося, нерідко кидають тут свої речі, якщо вони не поміщаються у вагоні.

4 березня кількість біженців, що перетнули кордон, за даними ООН, перевалила за мільйон. Два дні тому вона підскочила до 1,5 млн. Сьогодні ж, через два тижні війни, називають уже цифру, що перевищує 2 мільйона людей. Примітно, що хоч і в значно меншій кількості кордон перетинають і у зворотному напрямку: повертаються чоловіки, які були в Європі на заробітках, щоб боротися за свою Батьківщину.