Чим ближче контрнаступ ЗСУ, тим більше дискусій виникає навколо теми Кримського півострову. Дізнайтеся детальніше, що говорять експерти та влада України щодо статусу Криму після нашої Перемоги

Якщо ви цінуєте проект Visit Ukraine та нашу допомогу, ви можете підтримати роботу команди

ЗАДОНАТИТИ

Факт передачі півострова Крим у склад України оповитий міфами, які не мають нічого спільного з реальністю. І можна скільки завгодно намагатися переписати історію, проте факти – річ незламна. Розбираємося разом, чому росія намагається спотворювати факти, та якої помилки припустилася влада України щодо автономії Криму.

Чому Крим передали до складу України у 1954 році?

Шукаючи інформацію, про реальні причини та мотивацію передачі півострова ви не знайдете жодних згадок про “подарунки” або “спосіб зміцнити дружні стосунки братських народів”. У озвученному партією рішенні переслідувалися лише прагматичні цілі: “Враховуючи територіальне тяжіння Кримської області до Української РСР, спільність економіки й тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю та Українською РСР". 

Варто зазначити, що прийняте 25 січня рішення, не мало юридичної сили, і де-факто Кримський півострів увійшов до складу України лише 26 квітня того ж року. Але воно потягнуло за собою цілком логічні наслідки — появу відповідних постанов в державних структурах УРСР, РРФСР та СРСР, які дослівно повторювали формулювання причин передачі Кримської області до складу України.

Цікаво й те, що віддаючи свої голоси за передачу півострову, партійні члени брали до уваги об'єктивні причини, а не забаганки Хрущова М.С., який навіть не мав змоги впливати на це рішення. Адже питання Криму почало визрівати ще у 1952 році, за часів правління Сталіна, коли він зіткнувся з непоправними наслідками депортації кримських татар та інших народів з півострова. А отже, усі міфи про “подарунок” сходять нанівець.

Що відбувалося, до того, як Крим отримав статус Автономної Республіки?

Кримський півострів зразка 1954 року — це територія, знищена світовою війною, депортаціями та відсутністю будь-якою господарської діяльності через те, що Сталінські колонізатори, які приїхали з Північних регіонів, не змогли дати ради тим землям. 

До речі, вирішити одвічне питання нестачі прісної води на півострові не змогли ані за часів Кримського ханату, ані у російський імперії. Вперше це зробила саме Україна в 60-х – 70-х роках, побудувавши Північно-Кримський канал, який почав постачати воду з Каховського водосховища.

Саме це і стало головним поштовхом до розвитку сільського господарства та ставкового рибництва. Крім того, саме за фінансування України й були збудовані всі популярні лікувально-оздоровчі заклади та пансіонати, табори для дітей та спортивних зборів, морські порти та водосховища, і навіть заклади освіти, житлові будинки, готельно-ресторанні комплекси та театри.

Чому Україні не варто було проголошувати Автономію Криму?

Процес повернення кримськотатарського народу з місць депортації припадає саме на початок 1991 року, коли був проведений референдум щодо статусу Криму. Тобто рішення приймалося без участі корінного народу півострова. Важливо зазначити, що спочатку ідея повернення автономії належала саме національному руху кримських татар, але вона була успішно перехоплена компартійною номенклатурою півострова, яка фактично й використала її проти кримськотатарського руху. 

Чому так вийшло? Через те, що навіть думка про те, що кримські татари отримають хоч якісь важелі влади – була просто недопустимою для радянського союзу після того, що вони зробили проти них. Важливо й те, що референдум не мав жодного юридичного підґрунтя, адже на той час просто не існувало законів про референдум, які б узгоджували цей процес у правовому полі.

Тож, ані для України, ані для кримських татар проголошення півострова Автономною Республікою – не дало жодних позитивних результатів. Адже, фактично, рішення було узгоджене без прийняття до уваги інтересів самих кримських татар, знехтувавши усі їх права, та всупереч українському законодавству. 

Як стало зрозуміло пізніше – референдум 1991 року став бомбою уповільненої дії, яка вибухнула у 2014 році. Адже ідеї, які були пропагувалися для відтворення автономії Криму, були абсолютно далекі від реальних потреб корінного народу півострова й інтересів самої України. 

Більш того, це рішення було наслідком домовленостей прорадянських комуністичних еліт, що заклало міцне підґрунтя для майбутньої окупації. Тому що, де-факто, до 2013 року у Криму навіть не виконувалось законодавство щодо державності української мови, й майже 90% школярів навчалися російською, 7% – українською й лише 3% – кримськотатарською мовами.

Visit Ukraine у соцмережах: Telegram | YouTube | Instagram | Facebook | Twitter | TikTok

Що буде в Криму після деокупації? 

Сьогодні, дивлячись на події які відбувалися у часи проголошення автономії Криму у складі України, розуміємо, що півострів мав отримати статус національно-територіальної автономії з правом його корінного народу на самовизначення, а не автономію у тій формі, яку ми спостерігаємо і до теперішнього часу. Саме тому це питання так гостро підіймається вже зараз.

Так, за словами радника голови Офісу Президента Михайла Подоляка, після деокупації Криму він втратить свій статус автономної республіки. Адже унітарна держава не може мати в собі жодних автономій, які за певних обставин можуть стати підґрунтям для організації сепаратистських рухів. А Україна вже отримала достатньо уроків для того, щоб не вставати на цей шлях знову. 

Крім того, на думку Подоляка й інших експертів, що висловлювалися з цього приводу, – Україна має давати максимально об'єктивну оцінку тому, яку ціну заплатили корінні жителі півострова на кожному з етапів вторгнення рф і що їх настрої можуть значно відрізнятися від планів нашої держави. А тому, на нас чекає не менш складний шлях, який передбачає “лагідну українізацію” та балансування між інтересами України та бажаннями національних меншин.

Алгоритм дій після звільнення Криму від російських загарбників

За словами першого заступника голови ВРУ Олександра Корнієнко, політична й законодавча база мають бути готовими до повернення Криму вже зараз. 

Саме тому у ВР презентували стратегічний план першочергових кроків України після звільнення півострову від російських загарбників, який включає у себе:

• Негайне притягнення усіх причетних до міжнародних злочинів, та злочинів проти національної безпеки України;
• сприяння відновленню функціонування органів публічних адміністрацій та кадрового забезпечення;
• амнистиційні та люстраційні заходи;
• перевірка та інші верифікаційні заходи щодо документів та рішень, які приймалися окупаційними судами;
• питання пов'язані з правом власності та іншими гуманітарними заходами;
• реформація та демілітаризація освітньо-культурної сфери.

На сьогодні вже здійснені перші вагомі кроки для врегулювання питань, які стосуються майбутнього Криму. Зокрема, парламетом прийняте законодавство про корінні народи та національні спільноти.

Ми впевнені, що Крим зовсім скоро повернеться додому! 

Нагадаємо, за час окупації півострову росія оселила на його території досить багато своїх громадян. Розповідаємо, яка доля чекає на громадян рф після поверення півострова в Україну, у нашому матеріалі за посиланням.

Фото: Depositphotos

Вас може зацікавити:

Visit Ukraine Donation – зробіть добру справу та важливий внесок в Перемогу України;

Visit Ukraine Tours – найбільша онлайн-база з турів Україною на будь-який смак;

Visit Ukraine Merch – обирайте патріотичний одяг та аксесуари з доставкою по всьому світу;

Visit Ukraine News – оперативно дізнавайтесь важливі новини та оновлення у нашому Telegram-каналі;

Cooperation – співпраця та рекламні інтеграції з проектами Visit Ukraine та Visit World.