Назад

2 хв

15 чер. 2022

16379

Як живуть українці в Чорногорії? Тревел-блогерка Юлія Беркута про свій досвід

Популярне

Поділитись:

Як живуть українці в Чорногорії? Тревел-блогерка Юлія Беркута про свій досвід

Ви можете підтримати нашу діяльність та стати амбасадором України
ДОПОМОГТИ


Українська тревел-блогерка, дизайнерка та фотографка Юлія Беркута через війну в Україні виїхала із маленьким сином за кордон. Про своє життя там вона розповіла у інтерв’ю Антону Тараненко – голові правління Visit Ukraine.


25 березня Юлія приїхала в Чорногорію. Туди з України вона їхала декілька діб із двома ночівлями.  Розповідає їхала через Угорщину і Хорватію, бо там на її думку безпечніша дорога. Без дитини, каже Юля, могла б доїхати і швидше. 

Блогерка розповідає, проблем із перетином кордонів у неї не було, крім однієї ситуації. 


“На в'їзді у Хорватію тоді мені стало трохи страшно, я не знала що це буде: українські авто зібрали, шість або сім машин, і колоною за поліцейським авто нас провели на інший пункт пропуску. Там взяли у всіх паспорти, і потім по одному з кожної машини викликали людей і ставили питання, власне, дуже стандартні: куди я їду, на скільки, де я залишаюся, хто зі мною що в машині… Тобто, абсолютно нормальні питання, які зазвичай ставлять на кордоні”, – ділиться Юля. 


Щодо життя в Чорногорії, то Юлія каже, що перебувала там як туристка. Жодних статусів біженця чи тимчасового захисту вона не оформлювала. 

“Ми не біженці, тому що це різні юридичні статуси, а просто тимчасово переміщені люди. Більшість людей [з України – ред.], які приїхали саме сюди, у Чорногорію, вони не позиціонують себе як біженців. І більшість все ж сподівається повернутися додому дуже скоро, тому залишаються тут більше як туристи”, – зазначає блогерка. 


Юля каже, що українцям у Чорногорії як туристам можна перебувати 90 днів. Для такого перебування треба зареєструватися у туристичному офісі. У деяких містах країни треба платити туристичний збір 1 євро на день з людини, але у деяких містах українців від нього звільнили.


Також у Чорногорії можна оформити заявку на тимчасовий захист – спеціальний механізм прихистку, який було активовано щодо українців, що втікають від війни. Його у Чорногорії надають на рік, але якщо протягом цього року виїхати назад до України, то цей статус втрачається. Юлія каже, що оформлення тимчасового захисту через бюрократичні моменти займає чимало часу. Тимчасовий захист дає право на роботу, на освіту дітям в школах і безкоштовну державну медичну допомогу. Проте роботу для українців, каже Юля, знайти майже неможливо. 


Ще можна оформити біженство, але, за словами Юлії, так майже ніхто не робить, бо тоді ти не маєш права працювати і в тебе забирають український паспорт.

Щодо державної чи соціальної допомоги для українців, то саме держава не надає ані житла, ані матеріальної  допомоги. Але у великих містах є кризові гуманітарні штаби, де волонтери надають юридичну чи гуманітарну допомогу українцям. 


Щодо вартості проживання у Чорногорії, Юля каже, що мінімально можна вкластися у 500-600 євро на місяць. Вона знімає однокімнатну квартиру за 250 євро, та раз на тиждень їздить на закупи до супермаркета, де витрачає близько 40-50 євро. 

Проте щодо житла, то за словами Юлії, його вартість залежить від локації та туристичного сезону. Чим більш туристичний населений пункт та чим ближче до курортного сезону – то вищі ціни. До того ж, багато місцевих не хочуть здавати житло на кілька місяців, а прагнуть здати одразу на рік. 


Ставлення місцевих до українців блогерка може оцінити як нейтральне: без негативу чи упередження, але й без особливої теплоти. Але багато де на банерах та у газетах вона зустрічала публікації на підтримку України. “Я думаю, що вони нас сприймають більше як туристів, бо вони від нас далеко і їм важко зрозуміти, що у нас коїться”, – каже дівчина. А от про росіян каже так: “вони тут є, але нас тут значно більше. Я не дозволяю, щоб мене спровокували на конфлікти”. 


Наразі Юлія з сином уже повертаються додому на Київщину. Проте варіантів повторного виїзду за кордон дівчина не виключає, адже в Україні все ще небезпечно. 

“Сумую за звичним життям, яке було до війни,  за планими, за мріями, за  всім тим, що ти щоденно робив. Та рутина,від якої, здавалося б, ми хотіли постійно втекти”