Різдво в Україні має безліч традицій та звичаїв. Деякі з них з’явилися з хрещенням Русі, а деякі мають ще язичницьке походження. Дізнайтеся про основні символи найбільшого зимового свята та їх стародавню історію

Подорожуй на Різдво з Visit Ukraine

ОБРАТИ ТУР

Різдво – свято народження Ісуса – вважається одним із найбільших у році. У цей день вся родина збирається разом за молитвою та вечерею. Різдво має безліч традицій та звичаїв, частина з яких пішла ще з дохристиянських часів. Наприклад, кутя, ворожіння, колядки мають тисячолітню історію. Сьогодні згадаємо головні з них: піст, Святий вечір, приготування куті, виготовлення дідуха, колядки та ворожіння.

Піст

Різдвяний піст – період, коли людина очищається фізично й духовно й готується до свята народження Ісуса. Піст триває 40 днів – його називають Малою Чотиридесятницею. Чому Малою? Тому що він має значно менше обмежень, ніж Велика Чотиридесятниця (перед Великоднем).

Піст має й іншу назву – Пилипівка або Пилипівський піст. Це пов’язано з тим, що останнім днем перед постом за старим стилем (до 2023 року) був День святого апостола Пилипа. Для тих, хто відзначає Різдво за східним обрядом, це останній день у році, коли немає обмежень у їжі. Для тих, хто відзначає Різдво за західним обрядом, піст розпочався 15 листопада, а завершиться 24 грудня, на Святвечір.

Кожен, хто дотримується посту, повинен розуміти, що обряд – насамперед духовне очищення, а не фізичне. Тобто не просто “не їсти певні продукти”, а й не лихословити, не заздрити, не брехати й ще безліч різних “не”, відповідних традиційним правилам моралі.

Перші згадки про різдвяний піст трапляються ще в 4 ст. Спочатку він мав лише 7 днів, потім їх кількість збільшилася до 40. Причиною цього стало “урівнювання в правах” Різдва та Великодня: якщо Різдво настільки ж велике свято, як і Воскресіння Христове, то підготовка до нього повинна тривати стільки ж.

Під час різдвяного посту не можна їсти молоко, м’ясо, яйця та похідні від них продукти.

Святий вечір

Святий вечір – урочисте християнське свято, що відзначається послідовниками східної традиції 6 січня, а послідовниками західної – 24 грудня. За стіл на святий вечір сідали тоді, коли на небі з’являлася перша найяскравіша зірка. Перед цим господиня готувала 12 страв: кутю, узвар, борщ, капусняк, калач, рибу, квасолю і горох, голубці з пшоном, галушки, вареники, кашу.

Традиція відзначення Святого вечора бере свій початок ще з трипільської культури. Святий вечір отримав християнське значення значно пізніше – за часів правління князя Володимира у Київській Русі. До того ж Святий вечір – час, коли в кожну хату заходило світло Дажбога (бога сонця) та народжувався Коляда – нове сонце (до речі, звідси й назва “колядки”). Наші предки вважали, що страви на Святий вечір – цілющі, тож ні в якому випадку тут не мало бути тваринних страв.

До речі, християни готують 12 страв на честь 12 апостолів, а 3 тисячоліття тому (за часів трипільців) готували 12 страв на честь богині Лади, що 12 ночей створювала світ.

Кутя

Кутя – одна з основних страв вечері перед Різдвом. Вона призначалася для духів предків і ставилася на покутті – чільному місці. Кутя була обрядовою стравою: у наших предків була символом бога багатства Велеса та бога урожаю Спаса та символом померлих родичів. До нашого часу збереглося тільки останнє значення – за переказами, духи наших предків спускаються з небес у переддень Різдва, щоб скуштувати куті та побачити свій рід. Як же виготовляли кутю? Відбирали найкращу пшеницю, обтовчували набіло й змішували з медом і маком. Макогони (ступки для товчення), до речі, можна побачити й зараз –  і навіть не на етнографічній виставці, а в звичайній сільській хатині. Варити кутю потрібно обов’язково в глиняному горщику на непочатій воді (тій, що набрана до сходу Сонця).

За традицією, кутю готують тричі. Першу – Багату – готують в переддень Різдва; другу – Щедру – у переддень Василя (у східній традиції – 14 січня; у західній – 1 січня); третю – Голодну – у переддень Водохрещі.

В Україні Різдво святкують за двома традиціями. Про Різдво 25 грудня та 7 січня читайте за посиланням.

Дідух

Дідух ще має назви Дід, Коляда, Колядник або Корочун. Це обжинковий або зажинковий сніп, виготовлений із житніх пучків, часто переплетених, обв’язаних кольоровими стрічками або стеблиною. Старі люди говорили, що в дідусі живе дух поля, дух Сонця та душі пращурів, що нас оберігають. ДІдух – основний символ стародавнього українського Різдва, який до хати мав занести обов’язково господар. Дідух ставили на покутті, але… не тільки на Різдво, як ми звикли вважати. Дідух також був обов ‘язковим елементом освячення новонародженої дитини та весілля. Наші предки вважали, що дідух закликає в дім родючість та добробут. У частині регіонів України заведено сніп-дідух спалювати після Щедрого вечора – мовляв, так щедрий дух дідуха відправляється на небеса.

У наших предків найбільш поширеними були культ родючості та культ предків. Дідух же є уособленням обох із них, адже дідух походить зі стародавнього обряду “ходіння дідів”, а назва його означає “прадід” / “предок”.

У деяких регіонах різдвяний сніп називали “рай”. Історики пов’язують це насамперед з тим, що рай – місце, де мешкають душі наших предків.

Не хочете пропускати важливі оновлення та корисні матеріали? Підпишіться на нашу щотижневу розсилку!

Колядки

Колядки – календарно-обрядові пісні, що виконувалися з традиційними обходами осель на Різдво. Вони возвеличували Бога, повідомляли благу вість – народження Божого Сина, вітали господарів з гарним урожаєм та пророкували добробут на наступний рік. 

Колядки – невід’ємна частина вертепу, традиційного різдвяного дійства. Оскільки злі сили часто хотіли завадити колядникам зробити добрі справи, останні одягали маски (щоб їх не впізнали) й брали з собою символ Різдва – восьмикутну зірку. Часто в колядках зустрічається словосполучення “коло Свароже” – так давні слов’яни називали повний рік. У колядках часто йдеться й про те, що учасники вертепу – гості з іншого світу, які через міст або річку прийшли в дім до господаря. Однак світ цей не лихий – колядників називали “Божими слугами” або “посланцями з неба, які приходять один раз у році”.

Вважалося, що разом з вертепом в обійстя заходить сам Бог, що особливо видно в карпатських колядках.

Ворожіння на Різдво

Ворожіння на яблуках. Після різдвяної вечері потрібно розрізати навпіл яблуко: якщо вийде зірочка правильної форми – наступний рік буде дуже щасливим.

Ворожіння на любовне сновидіння. Дівчина їсть щось солоне й примовляє “Суджений, ряджений прийди до мене, дай води напитися”: хто прийде, той і нареченим буде.

Ворожіння з чоботом. Потрібно в різдвяну ніч підкинути вгору чобіт: у яку сторону носаком упаде, в ту сторону й дівчина заміж вийде.

Ворожіння на перехожих: Дівчина виходить на вулицю й питає першого зустрічного, як його звати, – так і судженого звати.

Наразі в містах рідко побачиш ці надзвичайні традиції, однак у селах їх майже завжди дотримуються. У будь-якому випадку Різдво в усіх країнах – свято, коли родини збираються разом.

Нагадаємо! Раніше ми розповідали найцікавіші факти про Різдво, які ви точно не знали.

Хочете знати більше? Читайте актуальні новини та корисні матеріали про Україну та світ у розділі "Новини".