Виїхавши за кордон українці стикаються з низкою питань, що потребують вирішення, зокрема легалізацією перебування і оформлення статусу біженця (міжнародного захисту). Слід зауважити, що окрім відомого усім статусу біженця актуальним є ще один інструмент – «тимчасовий захист».

Загалом, особи, які виїхали з України 24.02.2022 та пізніше можуть отримати в державах ЄС тимчасовий захист або статус біженця.

Тимчасовий захист не означає отримання статусу біженця, втім, особи, які отримали тимчасовий захист в ЄС, можуть у будь-який час подати заявку на отримання статусу біженця. Отже, у чому різниця між статусом біженця і тимчасового захисту і на який з них краще подаватися українцям, що вимушено покинули Батьківщину?

Перш за все, тим хто залишає територію України варто знати, що тимчасовий захист та статус біженця є різними правовими категоріями, які мають різні юридичні наслідки. Особи, які перетинають кордон часто плутаються в термінах, здебільшого оперуючи поняттями "біженець" і тому, при зверненні за допомогою, можуть неправильно визначитись з категорією захисту, яку насправді хотіли б отримати в ЄС.

Головним документом, який регулює питання надання тимчасового захисту є Директива ЄС 2001/55/ЕС, яку було активовано Рішенням Ради ЄС 2022/382 від 04.03.2022 саме для українців. Так як рішення розповсюджується на всі країни ЄС, українці можуть легально перебувати за статусом «тимчасового захисту у будь-якій країні Євросоюзу. Більш того, тимчасовий захист активується щодо українців, які тікають від війни, одразу після перетину кордону ЄС. Після реєстрації у відповідних органах держави, громадяни України можуть одразу користуватися правами наданого статусу – право на роботу, медичну допомогу, освіту, доступ до житла тощо.

Хто має право отримати? Право на отримання тимчасового захисту мають громадяни України та члени їх сімей, переміщені 24.02.2022 та пізніше, однак кожна держава-член ЄС на свій розсуд може надавати тимчасовий захист громадяням України, які виїхали до ЄС до 24.02.2022 з різних причин (відпустка, відрядження, або ж тікаючи від можливої війни).

Строк дії. Термін тимчасового захисту становить один рік (до 04.03.2023) та двічі може бути автоматично подовжений на шість місяців, якщо не зникнуть причини надання такого захисту, але максимум до одного року (до 04.03.2024). При цьому Єврокомісія може запропонувати або продовження терміну ще на рік (до 04.03.2025). Отже, тимчасовий захист для громадян України в ЄС буде припиненим по завершенню війни в Україні.

Процедура отримання. При перетині кордону держави-члена ЄС, державні органи відповідної країни повинні повідомити особу про її право на отримання тимчасового захисту. Процес отримання такого статусу є досить швидким та максимально спрощеним. В різних державах ЄС питаннями тимчасового захисту займаються різні органи (наприклад, адміністрації гмінни у Польщі, органи поліції в Італії, державне управління у справах біженців - в Німеччині, міграційна служба - в Португалії).

Права:

Згідно з Директивою 2001/55/ЕС в рамках тимчасового захисту особа отримує:

- Право на проживання в країні, в якій вона звернулась за тимчасовим захистом;

- Доступ до праці, який можна отримати одразу з моменту звернення за отриманням захисту;

- Доступ до житла (держава не гарантує житло, але компетентні органи/волонтерські організації можуть допомогти з його отриманням);

- Медичну допомогу;

- Соціальна допомогу;

- Доступ до освіти дітям та підліткам;

Головними міжнародними документами, які регулюють питання біженства (міжнародного захисту) є Женевська конвенція про статус біженців 1951 р.,Нью - Йоркський протокол 1967 р. та Дублінська конвенція 1990 р. Дублінська конвенція 1990 р. в свою чергу закріпила, що особа, може клопотати про отримання статусу біженця виключно в першій безпечній країні, кордони якої вона перетнула. Враховуючи, закрите авіасполучення на території України, просити притулку особа може виключно в тих державах, які межують з Україною. Якщо ж особа перетне кордони кількох країн і попросить притулку у країні, яка не межує з Україною, її буде депортовано до держави, кордони якої з Україною вона перетнула вперше. Право особи на міжнародний захист, надається після проходження тривалої адміністративної процедури, яка має свої особливості і може затягнутися до пів року. Впродовж цього часу  і після отримання статусу біженця, особа, що запросила міжнародного захисту, стикається з певними обмеженнями.

Хто має право отримати? За отриманням статусу біженця може звернутись особа, яка: (1) має обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, релігії, громадянства, політичних поглядів; (2) знаходиться за межами країни своєї національної належності; (3) не в змозі, або не бажає користуватися захистом своєї країни.

Строк дії. Статус біженця гарантує право безстрокового проживання на території відповідної держави. Статус біженця може бути відкликаний одразу, коли з'являються докази, які вказують на те, що є підстави для його перегляду, але припинення війни в Україні не буде автоматичною підставою для його позбавлення.

Процедура отримання. Отримання статусу біженця передбачає проходження досить тривалої адміністративної процедури (від 6-ти місяців), яка розпочинається зі звернення особи з заявою про отримання статусу біженця до компетентного органу виключно тієї держави, кордон якої вона вперше перетнула. В кожній державі ЄС процедура розгляду заяви має свої особливості, як то, наприклад, вилучення паспорту особи до закінчення 6-ти місячного строку розгляду заяви, заборона працевлаштування протягом цього строку, заборона покидати державу перебування, обов’язкове проживання у відведеному державою місці (неможливість зняти квартиру чи жити з родичами) тощо.

Права:

Статус біженця передбачає досить схоже коло прав, як і тимчасовий захист, але головна різниця в тому, що не всі права стають доступними особі, яка перетнула кордон, одразу з моменту звернення з заявою про отримання статусу біженця. Так особі з відповідним статусом надається:

- житло (як правило, це спальне місце в центрі для біженців);

- безкоштовне харчування

- медична допомога (обмежена);

- безкоштовний проїзд у громадському транспорті;

Але головною особливістю при зверненні за отриманням статусу біженця є те, що протягом 6 місяців особа не може працевлаштовуватись, поки йде розгляд її заяви про надання статусу біженця, навіть, якщо до цього часу особа жила та працювала в цій державі.

Тож беззаперечно, якщо особа, яка перетинає кордон, має намір повернутись в Україну по закінченню військових дій, оптимальним варіантом для такої особи буде отримання тимчасового захисту, адже сама процедура є швидкою, а права, які вона гарантує надаються особі одразу з моменту звернення, на відміну від тривалої процедури оформлення статусу біженця.

При перетині кордону держави-члена ЄС, державні органи відповідної країни повинні повідомити особу про її право на отримання тимчасового захисту. Головне, в поспіху та паніці на переплутати, та замість тимчасового захисту не попросити статус біженця (якщо звісно особа не має такого наміру)!!!. Так в Польщі (яка наразі є найбільшим осередком наших громадян) заява про статус біженця подається через прикордонну службу. Тож є ризик, що при перетині особою кордону, у поспіху можна попросити не тимчасовий захист, а статус біженця, який має свої, не зовсім "приємні" особливості, на відміну від тимчасового захисту.

Перед прийняттям рішенням про подачу на один із статусів, пам’ятайте:

1) Тимчасовий захист можна отримати в будь-якій державі ЄС (крім Данії), тоді як статус біженця - тільки в тій державі, кордон якої особа перетнула вперше. Тобто на сьогодні - це сусідні з Україною держави.

2) Працевлаштування для осіб, які попросили тимчасового захисту можливе з моменту звернення з відповідним запитом, тоді як для осіб, які звернулись за отриманням статусу біженця, недоступною є опція працевлаштування протягом 6 місяців з моменту подання заяви.

3) Отримавші тимчасовий захист особи можуть безперешкодно в будь-який час повернутись до держави громадянства, а також подорожувати державами ЄС протягом 90 днів. Особі, яка звернулась за отриманням статусу біженця заборонено протягом 6-ти місяців, поки розглядається її заява перетинати кордон держави перебування.

4) При зверненні за отриманням статусу біженця, особа вимушена бути здати свій паспорт допоки не буде прийнято рішення про отримання статусу біженця. При тимчасовому захисті - паспорт не вилучається.

5) При отриманні тимчасового захисту ви вільні обирати житло на власний розсуд, тим паче зараз в Європі діє купа волонтерських організацій і ресурсів, які допомагають знайти житло безкоштовно. Натомість, подаючись на статус біженця, ви стаєте заручником наданого вам місця у центрі біженців, де розміщують біженців не тільки з України, а й усього світу.

Щоб визначитись, який саме статус в державі перебування особа планує отримати, необхідно дати відповідь на запитання: яка мета отримання такого статусу? Якщо особа зацікавлена в негайному отриманні всіх соціальних прав та в терміновому поверненні на територію України по закінченню воєнних дій, при цьому не має наміру залишатись в ЄС, то оптимальним буде саме отримання тимчасового захисту. Якщо ж особа переслідує більш далекоглядні цілі, як то отримання права безстрокового проживання тоді є сенс звернутись з заявою про отримання статусу біженця. Однак, пам’ятайте, якщо ви плануєте залишитися надовго в ЄС незалежно від закінчення війни в Україні, можна обрати інші процедури отримання дозволу на проживання в ЄС без отримання статусу біженця і не обмежуючи себе у правах і комфорті.