Седнівські акварелі. Персональний тур.

Дерев'яна тризрубна Георгіївська церква вважається одним з найкращих творінь української народної архітектури. Вона була зведена з сосни без жодного цвяха у ХVIII ст.. Оскільки Св.Георгій символізував військову звитягу захисників рідної землі, то саме в цій церкві освячували зброю перед військовими походам козаки Седнівської сотні Чернігівського полку. Всередині церква дуже простора, наповнена світлом, і якось по-домашньому затишна. І вже мало що нагадує про те, що саме тут у 1966 р. знімали головні сцени фільму жахів «Вій» за повістю М.Гоголя. З того часу старовинну дерев'яну церкву Св.Георгія називають в народі «Вієвою»…

Наприкінці ХVIІ ст. в Седніві влаштував свою садибу чернігівський полковник Яків Лизогуб. Основними її будівлями були церква Різдва Богородиці та так звана «кам'яниця», тобто мурований будинок. Зведена в 1690 р., вона є найстарішою цегляною житловою будівлею Наддніпрянщини. Всередині житлові кімнати мають ніби по два поверхи - основний і напівпідвальний. З нижнього ярусу можна було потрапити до загадкового підземного ходу. Позаяк Седнів був містом фортецею, цілком імовірно, що існували таємні підземні ходи, які з'єднували між собою старовинні споруди містечка. Саме тут, у Лизогубівський кам’яниці, зупинявся цар Петро І, коли у 1706 р. відвідав Седнів. Від кам'яниці відкривається чудовий мальовничий краєвид на заплаву р.Снов.

Близько 1692 р. чернігівський полковник Яків Лизогуб побудував у Седніві церкву Різдва Богородиці - один з найперших зразків українського бароко. Пізніше вона стала називатися Воскресенською. Церква слугувала родинною усипальницею, у крипті якої ховали представників сім'ї Лизогубів. У 1924 р. у підземних камерах храму було виявлено 44 муміфікованих поховання XVII-XIX ст.. Свого часу Т.Г.Шевченко спеціально для церкви написав ікону Різдва Богородиці. Всередині храму частково збереглися розписи ХІХ ст. На церковному погості знаходиться могила «божої людини» Гриця Золотюсенького - найбільш шанованого місцевого юродивого, що володів даром передбачення. А за вівтарною частиною храму стоїть загадковий кам'яний хрест, привезений у 1650 р. седнівськими козаками з острова Хортиця. Стародавні написи на ньому ще можна розгледіти...

На ХІХ ст. припадає розквіт седнівської садиби Лизогубів. Андрій та Ілля Івановичі Лизогуби звели романтичну альтанку, Червоний місток, таємничий грот та багато інших споруд. У парку зусиллями Іллі Івановича були встановлені фонтани, один з яких, «Гетьман», бив струменем навіть вище знаменитого петергофського «Самсона»! Прямо посеред парку розташувався одноповерховий садибний будинок Лизогубів, збудований у стилі пізнього класицизму. У 1846 і 1847 рр. на гостини до Лизогубів приїжджав Т.Г.Шевченко. А в альтанці над Сновом, натхненний мальовничим краєвидом, що відкривається з неї, поет-байкар Леонід Глібов написав свою знамениту «Журбу», яка стала народною піснею: Стоїть гора висока, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай...

У 2012 р. в Седніві відкрився навчально-виховний комплекс в складі загальноосвітньої школи та дитячого садка-ясел. У сучасних приміщеннях комплексу, архітектура якого нагадує розкішний палац, створені максимально комфортні умови для перебування дітей: обладнані світлі класи з новими меблями, ігрові кімнати та кімнати відпочинку, навчальні майстерні, спортивний зал і медпункт. Розташовані всі приміщення на території 3,8 га, загальна ж площа будівлі - понад 6000 кв.м.! На території комплексу створено футбольне поле і тенісний корт зі штучним покриттям, баскетбольний майданчик, розбиті доріжки та квітники, працює своя котельня. Подібному шикарному будинку «сільської» школи позаздрили б навіть столичні академії та університети!