Чотири роки незламності: як Україна вшановує пам’ять про початок повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року

24 лютого стало для України датою, що розділила життя на «до» і «після», але не зламала волю до свободи. Цей день об’єднує пам’ять про втрати, вдячність захисникам і спільну віру в перемогу та відновлення країни. Дізнайтеся більше про те, як українці вшановують пам’ять про початок повномасштабного вторгнення та перетворюють біль на дію

Замовте брендовану продукцію Visit Ukraine та підтримайте Україну (доставка по всьому світу)

ЗАМОВИТИ

24 лютого 2022 року стало випробуванням для кожного українця і водночас точкою, з якої почалася нова історія національної стійкості. У цей день країна зіткнулася з повномасштабною агресією, що принесла руйнування, втрати, біль та смерть, але не змогла зламати прагнення до свободи. Пам’ять про перші години вторгнення, мужність захисників, самопожертву рятувальників і єдність суспільства перетворилися на внутрішню силу, яка допомагає Україні триматися, відновлюватися й рухатися вперед навіть у найскладніші часи.

У матеріалі за посиланням ми розповідали, як Україна перетворює свої ресурси на інструмент відродження та міжнародного визнання.

24 лютого 2022 року: дата, яка змінила Україну назавжди

24 лютого 2022 року стало днем, який назавжди закарбувався в національній пам’яті українців. Повномасштабне вторгнення Росії порушило звичний ритм життя мільйонів людей, перетворивши ранкові новини на тривожні повідомлення з фронту, а спокійні міста – на мішені для ракетних ударів. Для країни це був не лише початок наймасштабнішого випробування за часи незалежності, а й момент усвідомлення: боротьба за свободу та право бути собою стала спільною справою всього народу.

Ця дата швидко перетворилася на символ стійкості та опору. Українці, які прокинулися під звуки вибухів, уже в перші дні показали готовність захищати свої домівки, підтримувати одне одного та не здаватися навіть перед обличчям значно сильнішого ворога. Саме тоді світ побачив силу суспільства, рішучість Збройних сил України, мужність рятувальників і медиків, а також безпрецедентну хвилю волонтерської підтримки, що об’єднала людей з різних регіонів і країн.

Вшанування пам’яті 24 лютого – не лише згадка про початок повномасштабного вторгнення, а й вияв глибокої поваги до тих, хто віддав життя за свободу нашої Батьківщини. У цей день українці по всій країні та за її межами запалюють свічки пам’яті, долучаються до хвилин мовчання, відвідують меморіальні заходи та говорять про важливість збереження правди про війну. Пам’ять про перші дні вторгнення стала частиною колективного досвіду, який нагадує: свобода має високу ціну, але прагнення до неї сильніше за страх.

Війна в цифрах: втрати, визволені території та ціна агресії

Статистика повномасштабної війни не замінює людських історій, але допомагає побачити масштаб трагедії й водночас – ціну спротиву. Ці цифри показують не лише втрати та руйнування, а й результати оборони України, зусилля з повернення полонених і колосальний обсяг відновлення, який чекає на країну. Вони нагадують, що за кожною одиницею техніки, кожним кілометром звільненої землі стоїть людська відвага та щоденна праця тисяч людей.

Втрати армії РФ та результати оборони України

За даними Генштабу ЗСУ, з 24 лютого 2022 року по 24 лютого 2026 року загальні бойові втрати російських військ в Україні становлять близько 1 261 420 осіб. За цей час Сили оборони знищили 11 698 танків, 24 086 бойових броньованих машин, 37 560 артилерійських систем, 1 654 РСЗВ, 1 305 засобів ППО, 435 літаків і 348 гелікоптерів. Значних втрат зазнав і флот РФ – знищено 29 кораблів/катерів і 2 підводні човни. Окремо фіксуються втрати ворожих БПЛА оперативно-тактичного рівня – 145 571 одиниця, а також 4 347 крилатих ракет і майже 80 тис. одиниць автомобільної техніки та автоцистерн.

За словами головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, із кінця січня 2026 року Сили оборони відновили контроль над приблизно 400 км² території та вісьмома населеними пунктами на одному з напрямків. Раніше повідомлялося і про понад 300 км² звільнених територій на півдні країни. Також 2025 рік став першим роком війни, коли втрати російської армії перевищили рівень рекрутингу: за рік було мобілізовано близько 406 тис. осіб, тоді як загальні втрати загиблими та пораненими сягнули приблизно 418 тис.. Попри складну ситуацію на фронті, Україні вдалося зірвати масштабні наступальні плани ворога та не допустити захоплення ключових регіонів.

Втрати України, полон і повернення додому

За словами Президента України, підтверджені втрати України від початку повномасштабного вторгнення становлять 55 тис. загиблих військових, значна кількість людей вважається зниклими безвісти. Станом на лютий 2026 року в російському полоні перебувають близько 7 тис. українських військових. Із лютого 2024 року проведено 71 обмін полоненими, у межах яких додому повернулися 6 422 військових і цивільних, а під час одного з найбільших обмінів у лютому було звільнено 150 військових та семеро цивільних. У рамках репатріаційних заходів станом на січень 2026 року в Україну повернули 16 747 тіл загиблих.

Цивільні жертви, діти та злочини проти населення

За даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, від початку повномасштабного вторгнення РФ загинули понад 15 тис. цивільних осіб, ще понад 41 тис. були поранені. У 2025 році кількість загиблих і поранених цивільних була на 31% вищою, ніж у 2024 році, і на 70% вищою, ніж у 2023-му. За словами першої леді Олени Зеленської, за роки повномасштабної війни загинули 684 дитини, понад 2 тис. отримали поранення, а понад 19 тис. дітей були незаконно депортовані або примусово переміщені Росією. Станом на лютий 2026 року вдалося повернути близько 2 тис. дітей.

Руйнування інфраструктури та економічні втрати

Станом на лютий 2026 року через російську агресію зруйновано або пошкоджено 1 685 пам’яток культурної спадщини та 2 483 об’єкти культурної інфраструктури. Крім того, за майже чотири роки війни було зруйновано або пошкоджено 4 358 освітніх та 2 530 медичних закладів. За оцінками Світового банку, прямі збитки України сягають $195 млрд, а загальна вартість відбудови та відновлення – майже $588 млрд. Лише в енергетичному секторі кількість пошкоджених об’єктів зросла приблизно на 21%, у транспортному – на 24%, а станом на кінець 2025 року 14% житла було пошкоджено або зруйновано, що торкнулося понад 3 млн домогосподарств.

Не хочете пропускати важливі оновлення та корисні матеріали? Підпишіться на нашу щотижневу розсилку!

Національний день молитви: єдність, віра та духовний спротив

Національний день молитви в Україні поступово набув особливого значення саме в умовах повномасштабної війни. Для багатьох людей це не просто дата в календарі, а нагадування про внутрішню опору, яка допомагає вистояти у моменти найбільшої тривоги. У цей день українці звертаються до молитви як до форми тиші, зосередження та підтримки одне одного, незалежно від конфесійних переконань чи особистих релігійних практик.

У контексті війни молитва стала символом духовного спротиву. Вона не замінює реальних дій, але надає їм сенсу й глибини. Люди моляться за захисників на фронті, за рятувальників, медиків і всіх, хто щодня працює в умовах ризику, за родини, які втратили близьких, і за тих, хто був змушений покинути дім. У цьому спільному зверненні до віри формується відчуття єдності – розуміння того, що біль і надія є спільними для всієї країни.

Національний день молитви також став простором для суспільного об’єднання поза релігійними межами. Люди різних світоглядів знаходять у ньому можливість зупинитися, згадати загиблих і подумки підтримати тих, хто продовжує боротьбу за незалежність України. У такі моменти молитва перетворюється на символ колективної підтримки армії, родин захисників і самої країни – тихої, але глибокої форми солідарності, яка допомагає зберігати віру в майбутнє навіть у найтемніші періоди.

У попередньому матеріалі ми розповідали про історію затвердження Державного прапора України.

Пам’ять як дія: як українці перетворюють біль на відновлення

Для українців пам’ять про війну не обмежується лише датами в календарі чи символічними заходами. Вона дедалі більше проявляється у діях – конкретних кроках, спрямованих на підтримку армії, постраждалих громад і відбудову зруйнованих міст. Біль, який принесла повномасштабна війна, не зник, але з часом він трансформувався у внутрішню потребу бути корисними та долучатися до спільної справи.

Однією з форм такої трансформації стало волонтерство, яке з перших днів вторгнення перетворилося на справжній рух національної єдності. Тисячі людей долучаються до зборів коштів, гуманітарної допомоги, підтримки військових підрозділів, евакуації цивільних та допомоги постраждалим громадам. Паралельно з цим зростає увага до відбудови – як фізичної, так і соціальної: від ремонту зруйнованих будівель до відновлення локальних спільнот і малого бізнесу в регіонах, які пережили окупацію.

Благодійні ініціативи, локальні фонди та громадські проєкти стали важливим інструментом перетворення пам’яті на реальну підтримку. Люди дедалі частіше шукають способи не просто співпереживати, а й долучатися до процесів відновлення: через донати, участь у волонтерських проєктах або підтримку соціально відповідальних ініціатив. Саме з цього усвідомлення народжується інтерес до відповідального та меморіального туризму – форм подорожей, у яких головною метою є не розвага, а розуміння пережитого досвіду, повага до пам’яті та підтримка громад, що поступово повертаються до життя після окупації.

Дізнатися більше про результати дослідження Gradus «Україна 2035: сила, вразливість і потенціал країни» можна за посиланням.

Деокуповані міста України: подорож, що відкриває правду і підтримує громади

Подорожі до деокупованих міст України – це не про «екстремальні враження» і не про цікавість до руйнувань. Це форма відповідального та меморіального туризму, у якій головним є розуміння пережитого досвіду, повага до пам’яті загиблих і підтримка громад, що поступово повертаються до життя після окупації. Такі поїздки допомагають побачити реальні наслідки війни, почути історії людей, які залишилися у своїх домівках або повернулися після звільнення, і краще усвідомити ціну свободи, за яку сьогодні бореться Україна.

Відповідальний підхід до таких подорожей передбачає безпеку та професійний супровід. Маршрути формуються з урахуванням поточної ситуації в регіонах, а учасників супроводжують гіди, які допомагають не лише з логістикою, а й з коректним контекстом побаченого. Важливою складовою є й те, що частина коштів від таких поїздок спрямовується на підтримку місцевих громад і відновлення постраждалих територій – тож подорож стає формою реальної допомоги, а не просто спостереженням збоку.

Серед ініціатив відповідального туризму – тур із супроводом по деокупованих містах України від Visit Ukraine, який дає змогу безпечно побачити звільнені населені пункти, дізнатися про події під час окупації та сьогоднішні потреби громад.

Окремим символом незламності залишається Миколаїв – місто-герой, що вистояло під постійними обстрілами та стало прикладом мужності для всієї країни. Донат-тур у Миколаїв та регіон поєднує ознайомлення з реальністю прифронтових територій із підтримкою місцевих ініціатив і допомогою громаді.

Такі поїздки формують відповідальне ставлення до пам’яті про війну: вони допомагають побачити правду без прикрас, не знецінюючи людський біль, і водночас підтримати тих, хто продовжує жити та відновлювати свої міста. Це ще один спосіб перетворити пам’ять на дію: тиху, гідну й корисну для країни.

Visit Ukraine: підтримка країни через реальні дії

Під час повномасштабного вторгнення кожен спосіб підтримати Україну має значення. І частина цієї підтримки сьогодні реалізується не лише на полі бою, а й через благодійні ініціативи, донати та соціально відповідальні проєкти. Visit Ukraine не лише розповідає світові про країну, а й активно працює над тим, щоб допомагати українцям у складні моменти. Щодня команда обробляє тисячі запитів (від інформаційної підтримки до практичної допомоги) та робить це попри виклики воєнного часу.

Одна з можливостей долучитися до підтримки – зробити донат на потреби України через платформу Visit Ukraine. Ці внески спрямовуються на допомогу військовим, підтримку переселенців, лікарень та навіть тварин, що опинилися в зоні бойових дій або втратили домівки. Така форма підтримки дозволяє людям з різних куточків світу зробити конкретний внесок у спільну боротьбу за свободу та відбудову країни, залишаючись частиною великої справи.

Крім традиційних донатів, Visit Ukraine розвиває ініціативи з підтримки громад через туризм та подорожі з благодійним внеском. Це не лише спосіб побачити Україну у сучасних реаліях, а й шанс безпосередньо допомогти тим, хто цього потребує найбільше. Така підтримка поєднує усвідомлену подорож і благодійність, спрямовану на зміцнення локальних громад та відбудову країни.

Кожен внесок, кожна поїздка та кожне слово підтримки стають частиною великої спільної боротьби за незалежність, гідність і майбутнє України. І саме така реальна допомога – це те, що дозволяє людям відчувати свою причетність до перемоги, навіть коли вони не знаходяться безпосередньо на передовій.

Національний мерч як символ пам’яті та підтримки України

Патріотичний мерч для багатьох українців став не просто елементом стилю, а способом тихо й гідно заявити про свою позицію. У час війни символи на одязі чи аксесуарах набувають глибшого сенсу: вони нагадують про спільні цінності, про ціну свободи та про відповідальність не бути байдужими. Такі речі часто стають особистими маркерами пам’яті: про втрати, про спротив і про шлях, який проходить країна.

Купівля українського мерчу – це також внесок у підтримку економіки та соціальних ініціатив. Часто за кожною річчю стоїть робота дизайнерів, виробників, волонтерів і благодійних проєктів, які продовжують працювати попри війну. Обираючи національний мерч, люди підтримують локальні команди та ініціативи, що спрямовують частину коштів на допомогу країні: від гуманітарних потреб до підтримки захисників і постраждалих громад.

Патріотична символіка не про гучні гасла, а про щоденну присутність пам’яті в житті. Вона допомагає зберігати зв’язок із домом тим, хто перебуває за кордоном, і слугує знаком солідарності для іноземців, які підтримують Україну. У цьому сенсі національний мерч стає мовою без слів – знаком того, що біль і надія України не залишаються непоміченими, а підтримка має цілком конкретне втілення.

Пам’ятати – означає продовжувати жити та боротися!

Пам’ять про 24 лютого 2022 року для українців – це не лише згадка про біль та втрати, а й усвідомлення власної сили. Цей день нагадує, що свобода не є абстрактним поняттям: за неї щодня платять найвищу ціну ті, хто тримає оборону на фронті, рятує життя під обстрілами та підтримує країну в тилу. Вшанування пам’яті загиблих – це форма вдячності й поваги, яка водночас зміцнює внутрішню готовність не здаватися.

Молитва, хвилини мовчання та спільні пам’ятні заходи допомагають зберігати відчуття єдності навіть у часи виснаження. Для багатьох людей це можливість зупинитися, згадати тих, хто не повернувся, і подумки підтримати захисників та їхні родини. У цій тиші народжується відчуття спільної відповідальності за країну – розуміння, що кожен має свою роль у збереженні пам’яті та продовженні боротьби за незалежність.

Пам’ять також знаходить своє продовження в діях: у підтримці постраждалих громад, у відповідальних подорожах до звільнених міст, у долученні до благодійних ініціатив і громадських проєктів. Саме такі кроки допомагають перетворювати спільний біль на спільну силу, а згадку про трагедію – на джерело внутрішньої стійкості. Підтримка українських ініціатив і соціально важливих проєктів разом із Visit Ukraine стає ще одним способом не лише пам’ятати, а й діяти заради майбутнього країни.