14 травня – День пам’яті українців, які рятували євреїв: історія героїзму під час Другої світової війни

14 травня в Україні вшановують людей, які під час Другої світової війни ризикували власним життям заради порятунку євреїв від нацистського переслідування. Тисячі українських родин, священників, лікарів і звичайних селян переховували дітей та дорослих, попри загрозу смертної кари. Дізнайтеся більше про історію Дня пам’яті українців, які рятували євреїв, масштаби Голокосту в Україні та подвиги Праведників народів світу

Замовте брендовану продукцію Visit Ukraine та підтримайте Україну (доставка по всьому світу)

ЗАМОВИТИ

Під час Другої світової війни територія України стала одним із головних центрів Голокосту у Європі. За різними оцінками істориків, у роки нацистської окупації тут було вбито близько 1,5 мільйона євреїв, а масові розстріли відбувалися у сотнях міст і сіл: від Києва та Одеси до Харкова, Львова й Дніпра. Одним із найвідоміших символів трагедії став Бабин Яр, де лише за два дні у вересні 1941 року нацисти розстріляли понад 33 тисячі євреїв.

Попри смертельну небезпеку, тисячі українців наважувалися допомагати переслідуваним євреям: переховували дітей, передавали їжу, виготовляли фальшиві документи та допомагали втекти з гетто. За такі дії окупаційна влада карала не лише самих рятівників, а й членів їхніх родин. Однак багато людей свідомо ризикували власним життям, щоб урятувати інших.

Сьогодні Україна вшановує пам’ять цих людей окремою пам’ятною датою – Днем пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Це не лише нагадування про трагедію Голокосту, а й про людяність, мужність і моральний вибір у найтемніші періоди історії.

У матеріалі за посиланням ми розповідали, як Україна перетворює свої ресурси на інструмент відродження та міжнародного визнання.

Як з’явився День пам’яті українців, які рятували євреїв?

День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни, офіційно встановили в Україні у 2021 році. Відповідну постанову ухвалила Верховна Рада України, щоб на державному рівні вшанувати людей, які під час Голокосту допомагали євреям вижити в умовах нацистської окупації.

Для пам’ятної дати обрали 14 травня. Саме цього дня у 1948 році було проголошено створення держави Ізраїль. Символічно, що дата вшанування українських рятівників пов’язана з історією єврейського народу та пам’яттю про мільйони жертв Голокосту.

Особливу роль у збереженні історій рятівників відіграє ізраїльський меморіальний комплекс Яд Вашем. Саме він присвоює почесне звання «Праведник народів світу» людям неєврейського походження, які рятували євреїв під час Голокосту, ризикуючи власним життям.

Україна посідає одне з перших місць у світі за кількістю Праведників народів світу. За даними Яд Вашем, це звання отримали понад 2,6 тисячі українців. Серед них – священники, вчителі, лікарі, фермери, черниці та цілі родини, які переховували євреїв у будинках, монастирях, лікарнях і навіть у лісах.

Щороку 14 травня в Україні проходять меморіальні заходи, виставки, лекції та церемонії покладання квітів. У школах, музеях та культурних центрах дедалі частіше проводять освітні проєкти, присвячені історіям порятунку під час Голокосту, щоб зберегти пам’ять про людей, які не побоялися чинити опір нелюдській системі.

У попередньому матеріалі ми розповідали, чому з’явилися дві дати капітуляції у Другій світовій війні, як Кремль використовує 9 травня для імперських амбіцій і чому наш відхід від міфів СРСР є остаточним.

Як українці рятували євреїв під час Голокосту: ризики, масштаби трагедії та людський вибір

Після нападу нацистської Німеччини на СРСР у 1941 році територія України стала одним із головних центрів Голокосту в Європі. Окупаційна влада створювала гетто, проводила масові розстріли та депортації єврейського населення. У багатьох містах і селах людей убивали просто біля місця проживання – без судів і будь-яких шансів на порятунок.

За оцінками істориків та меморіальних організацій, під час Голокосту на території сучасної України було вбито близько 1,5 мільйона євреїв. Масові страти проходили у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Дніпрі, Кам’янці-Подільському та сотнях інших населених пунктів. Одним із найвідоміших символів трагедії став Бабин Яр, де лише за два дні – 29 та 30 вересня 1941 року – нацисти розстріляли понад 33 тисячі євреїв.

На окупованих територіях діяли надзвичайно жорсткі правила. Будь-яка допомога євреям вважалася злочином і каралася смертю. Попри це, тисячі українців все одно наважувалися допомагати людям, які переховувалися від переслідувань.

Найчастіше допомога виглядала так:

- Переховування дітей та дорослих у будинках, підвалах або господарських спорудах;

- Передача їжі, ліків і теплого одягу;

- Допомога з фальшивими документами;

- Супровід людей до безпечніших регіонів;

- Приховування єврейського походження дітей та видавання їх за членів власної родини.

Особливо важливо, що рятівниками ставали звичайні люди: селяни, вчителі, лікарі, священники, працівники монастирів і навіть підлітки. Багато хто не мав жодного зв’язку з єврейськими громадами до війни, однак усе одно вирішував допомогти, ризикуючи власним життям і безпекою своїх близьких.

Історики наголошують, що реальна кількість українців, які рятували євреїв, може бути значно більшою за офіційно встановлену. Частина документів була втрачена під час війни, а багато свідків ніколи публічно не розповідали про свої вчинки. Водночас уже сьогодні Україна входить до числа країн із найбільшою кількістю Праведників народів світу, визнаних Яд Вашем.

У попередньому матеріалі до четвертої річниці повномасштабного вторгнення ми розповіли, як українці вшановують пам'ять кривавих подій та невпинно виборюють право на незалежність. 

Історії українців, які рятували євреїв під час Голокосту

Під час нацистської окупації допомога євреям означала смертельний ризик не лише для однієї людини, а й для всієї її родини. Попри це, тисячі українців погоджувалися переховувати людей, ділитися продуктами та допомагати уникнути розстрілів і депортацій. Багато таких історій десятиліттями залишалися невідомими, а частину рятівників офіційно визнали Праведниками народів світу лише через багато років після війни.

Родина Макарів зі Львівщини врятувала щонайменше вісьмох людей

Роман і Ганна Макари жили у Бориславі на Львівщині. Під час німецької окупації вони облаштували сховок у підвалі власного будинку, де переховували євреїв, які намагалися уникнути арештів та розстрілів. За різними даними, родина врятувала щонайменше вісьмох людей.

Макари не лише надали людям укриття, а й повністю забезпечували їх їжею, одягом та найнеобхіднішими речами. Для тих, хто роками був змушений жити у замкненому просторі, вони навіть організували невелику бібліотеку, щоб підтримувати моральний стан і допомогти хоча б частково зберегти відчуття нормального життя.

Після завершення війни врятовані євреї емігрували з України, а історія родини Макарів згодом стала відомою міжнародним меморіальним організаціям. У 2015 році Романа та Ганну Макарів офіційно визнали Праведниками народів світу.

Не хочете пропускати важливі оновлення та корисні матеріали? Підпишіться на нашу щотижневу розсилку!

Подружжя Андрієвських із Вінниччини прихистило 13 людей під одним дахом

Василь і Марія Андрієвські з Вінниччини самі пережили складні часи – родина постраждала від розкуркулення та репресій ще до початку Другої світової війни. Однак навіть попри власні труднощі вони вирішили допомогти єврейській родині односельця Фроїма Чмелика.

У будинку Андрієвських разом переховувалися восьмеро українців та п’ятеро євреїв. Родина понад 30 місяців ділила їжу, ліки та дах над головою з людьми, які будь-якої миті могли бути викриті окупаційною владою.

Особливо небезпечним було те, що у домі постійно перебувало багато людей, а будь-який донос сусідів міг призвести до розстрілу всіх мешканців будинку. Попри це, Андрієвські не відмовилися від допомоги. У 2006 році Яд Вашем визнав Василя та Марію Праведниками народів світу.

Омельченки допомогли вижити родині після трагедії Бабиного Яру

Костянтин та Ольга Омельченки жили на околиці Києва неподалік недобудованих будинків. Наприкінці вересня 1941 року, після масових розстрілів у Бабин Яр, до них звернулася єврейська жінка Етель Опенгейм із двома маленькими дітьми.

Родина Омельченків погодилася прихистити втікачів, хоча чудово розуміла наслідки у разі викриття. Вони ділилися їжею та одягом, допомогли облаштувати житло і навіть ремонтували будинок, у якому переховувалася сім’я. Костянтин Омельченко також захищав врятованих від шантажу та підозр з боку оточення.

Завдяки підтримці Омельченків єврейська родина змогла пережити нацистську окупацію Києва. Через багато років подружжя визнали Праведниками народів світу.

У попередньому матеріалі ми розповідали про історію затвердження Державного прапора України.

Подружжя Зубкових урятувало єврейську дівчинку в Дніпропетровську

Марія та Василь Зубкови жили у Дніпропетровську та врятували життя 9-річній Неллі Гордон. Дівчинку привела сусідка, яка попросила тимчасово прихистити дитину, адже через єврейське походження їй загрожувала смерть.

Найнебезпечнішим було те, що сусіди знали про походження Неллі. Щоб уникнути викриття, подружжя змогло переконати окупаційну владу, що дівчинка є їхньою далекою родичкою, а згодом фактично взяли її під опіку як власну дитину.

До того Неллі вже дивом врятувалася після втечі з району масових розстрілів поблизу Довгої балки – місця, яке називали місцевим «Бабиним Яром». У 1998 році родину Зубкових офіційно визнали Праведниками народів світу.

Родина Дюків врятувала майбутнього Нобелівського лауреата

Микола та Марія Дюки зі Львівщини переховували кількох євреїв, серед яких був майбутній лауреат Нобелівської премії з хімії Роалд Гоффман. На момент окупації хлопчику було лише чотири роки.

Після втечі з гетто родина Гоффманів знайшла прихисток у селі Унів неподалік Золочева. Микола Дюки працював директором місцевої школи, і саме на горищі шкільної будівлі переховувалися втікачі. Важливо, що навчання у школі тривало навіть під час окупації, тому будь-яке необережне слово чи випадкова підозра могли коштувати людям життя.

Родина Дюків зробила все можливе, щоб зберегти схованку у таємниці. Через багато років саме Роалд Гоффман звернувся до Яд Вашем із проханням офіційно визнати своїх рятівників Праведниками народів світу.

Дізнатися більше про результати дослідження Gradus «Україна 2035: сила, вразливість і потенціал країни» можна за посиланням.

Чому пам’ять про українських рятівників є важливою сьогодні?

День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни, сьогодні має не лише історичне, а й глибоке суспільне значення. Ця дата нагадує про те, що навіть у часи масового насильства та страху люди здатні робити моральний вибір і зберігати людяність.

Історії рятівників стали символом сміливості та відповідальності за життя інших. Багато українців допомагали євреям без зброї, без підтримки держави та без шансів на безпечне майбутнє для себе. Вони діяли всупереч страху, розуміючи, що за допомогу можуть загинути цілі родини.

Сьогодні тема Голокосту та пам’яті про Праведників народів світу залишається особливо важливою через зростання проявів ксенофобії, антисемітизму та мови ненависті у різних країнах світу. Саме тому музеї, меморіальні центри та освітні проєкти дедалі більше уваги приділяють особистим історіям людей, які рятували інших під час війни.

В Україні пам’ять про жертв Голокосту та рятівників вшановують у різний спосіб:

- Проводять меморіальні заходи та хвилини пам’яті;

- Відкривають нові пам’ятники й меморіальні знаки;

- Організовують виставки, лекції та документальні проєкти;

- Додають теми Голокосту та Праведників народів світу до шкільних програм;

- Оцифровують архіви та свідчення очевидців війни.

Одним із найвідоміших місць пам’яті залишається Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр», де регулярно проходять жалобні церемонії та міжнародні меморіальні заходи. Також важливу роль відіграють регіональні музеї та локальні ініціативи, які досліджують історії порятунку у різних містах України.

Для сучасного суспільства ця пам’ять є не лише частиною історії Другої світової війни. Вона нагадує про цінність людського життя, відповідальність перед майбутніми поколіннями та важливість протидії ненависті й дискримінації у будь-яких формах.

Пам’ять про важливі сторінки української історії сьогодні зберігається не лише у музеях та меморіалах, а й у щоденних символах підтримки та єдності. У Visit Ukraine можна знайти патріотичний мерч із сучасним українським дизайном: одяг, аксесуари та сувеніри, які допомагають популяризувати українську культуру та нагадують світові про силу, незламність і пам’ять українського народу. Частина коштів від продажу окремих товарів також спрямовується на підтримку важливих гуманітарних та соціальних ініціатив.

Вшануй героїв минулого та підтримай тих, хто боронить Україну сьогодні — придбай патріотичний мерч на Visit Ukraine!

Нагадаємо! Україна переживає момент переосмислення себе — країна, що відстоює свободу, водночас відкриває світові свою культуру, природу та історію як джерело натхнення й сили. Від мистецтва до сталого туризму — кожен напрямок стає частиною глобальної розмови про сучасну ідентичність та розвиток. Читайте детальніше про те, як Україна перетворює свої ресурси на інструмент відродження та міжнародного визнання.

Хочете знати більше? Читайте актуальні новини та корисні матеріали про Україну та світ у розділі "Новини".